Глава 2. Перегони як мистецтво не поспішати
«Після 2027 року шляху назад вже не буде. Це не катастрофа – це перехід». Цю фразу приписують Ілону Маску. Її пересилають із тривожними коментарями, обговорюють у подкастах. Коли намагаєшся знайти першоджерело, натикаєшся на порожнечу. Але це вже неважливо. Фраза зібрала три страхи нашого часу: штучний інтелект, який ось-ось почне думати без нас; знецінення людського на тлі алгоритмів; залежність цивілізації, що не проживе й доби без мереж. Питання не в тому, чи казав це Маск. Питання в тому, чому мільйони людей хочуть, щоб він це сказав.
У цього стану є ім’я
Ви, мабуть, знаєте це відчуття? Колеги обговорюють новий ШІ-інструмент, який «змінює все». Студенти вже використовують його повним ходом. У стрічці черговий заголовок: «Хто не опанує ШІ зараз, залишиться без роботи». І всередині піднімається тривога: я не встигаю.
Олег, викладач, регулярно дивиться записи вебінарів про ШІ в освіті:
– За пів року чотири курси. Колега пройшов один і вже виступає на конференціях. Поки я розбираюся з одним інструментом, виходить наступний. Сорок вкладок, які треба «нарешті опрацювати»...
– У вас є список того, чого ви не встигли. Довгий і дуже точний.
– Точний, так. Я його щовечора оновлюю. Пів року вечорів у цьому списку і він «пухне».
Свій список ви теж знаєте напам’ять. І приблизно уявляєте, скільки часу він вам коштує. Психологи називають це FoMO (англ. Fear of Missing Out) – страх пропустити важливе, і навіть знають як його виміряти (Przybylski et al., 2013). Коли це стосується штучного інтелекту, говорять про AI FoMO (англ. Fear of Missing Out on AI) (Méndez-Suárez et al., 2026). Загалом же йдеться про екзистенційне відчуття: а раптом я випадаю з майбутнього?
Раніше студенти й викладачі тривожилися про різне: одні про оцінки, кар’єру, конкуренцію, інші про якість своїх курсів, публікації, статус. Тепер усі мають схожі переживання: чи залишуся я потрібним у світі, де ШІ вміє багато людського?
Перегони, в яких не можна виграти
Спершу працює порівняння. Цю звичку описав ще Леон Фестінґер (Festinger, 1954): коли немає лінійки, якою можна виміряти власні здібності, людина «міряє» себе через тих, хто поруч. Ви бачите чужі успіхи й порівнюєте їх зі своїми труднощами. Колега презентує курс із ШІ, але скільки нервів і сил їй це коштувало не зрозуміло. Ви дивитеся на відшліфовану презентацію і не знаєте, що людина переживала і як губилася під час підготовки. Науковці встановили, що чим довше людина користується соцмережею, тим сильніше вона переконана, що інші живуть краще й щасливіше за неї (Chou & Edge, 2012). Порівняння виходить парадоксальним: ми порівнюємо свій внутрішній хаос із чужим зовнішнім блиском.
Далі – не співпадають ритми. ШІ змінюється щомісяця, а навчальні плани оновлюють значно рідше. Те, що було актуальним восени, може стати застарілим навесні. Тривога стає хронічною: я ніколи не наздожену, бо ціль постійно віддаляється… Але ціль рухається не тому, що ви повільні, а тому, що так влаштований світ.
Його описували по-різному. Той, що був до 90-х, називають світом SPOD (стабільний, передбачуваний, простий і визначений). Згодом стали говорити про світ VUCA (мінливий, непередбачуваний, складний, неоднозначний), ще пізніше – BANI (крихкий, тривожний, нелінійний, незбагненний). Кожен наступний опис ставав «нервовішим» за попередній. Ми з 2021 року описуємо світ REHI (англ. Rhythmical, Emergent, Hybrid, Irreversible/Innovative): ритмічний – зміни мають свій ритм; емерджентний – нове виникає спонтанно; гібридний – людське й технологічне переплетені; незворотний – бо вороття немає (Лушин & Сухенко, 2021).
У ритмі народжується нове, а ми тим часом панікуємо, що відстаємо. Так зʼявляється «паніка резюме»: будь-яка діяльність, що не додає «ШІ-навичку», здається марною. Гуманітарії хвилюються, що їхній диплом «не про ШІ», програмісти відчувають, що втрачають роботу. На викладачів тисне потреба в технологічній грамотності.
І тоді це вже питання не про навички. Це про те, хто я є в цьому світі і що можу йому запропонувати. Якщо ШІ пише, аналізує, навчає, то що залишається мені? У кожній професії це питання звучить по-своєму. Що означає бути педагогом, якщо ШІ може пояснити краще за мене? Якщо ШІ допоміг мені написати цю роботу, чия вона? Навіщо я, якщо ШІ вислухає, не втомиться й не засудить? Чий це проєкт, якщо варіанти згенерував ШІ, а я тільки обрав?..
Порівняння, ритм, ідентичність: три механізми, одна тривога. І питання – що з нею робити?
Тривога не дефект
Звичний підхід відомий: «усуньте причину» або «навчіться швидше». А якщо причина у невизначеності, що не зникає? І тривога – не дефект, який треба виправити, а сигнал, що система реагує, відчуває зміну? Як біль сигналізує тілу про загрозу, так і тривога сигналізує психіці: «щось важливе відбувається, потрібні нові форми реагування». То, може, «відстати» – не поразка, а простір для осмислення руху? А невизначеність відкриває можливість для спільного дослідження? Тоді це не найгірша стратегія: не поспішай змінювати себе в епоху змін.
До речі, на страх пропустити є відповідь: JOMO (англ. Joy of Missing Out) – радість від того, що пропускаєш. Це слово придумав Аніл Деш (Dash, 2012), а Олівер Беркман (Burkeman, 2021) розкрив його глибину: всього не встигнеш, тож доводиться обирати, і пропущене є ціною вибору. Коли втомлює інформаційний потік, це працює: вимкнути сповіщення, вийти з мережі на тиждень, перестати стежити за всім одночасно. Але з AI FoMO так не вийде: ШІ змінює не вашу стрічку, а вашу професію. Від цього не відпочинеш: ви повернетесь, а вона пішла далі.
FoMO і JOMO відповідають на одне питання: бігти чи не бігти? Перше зі страху пропустити, друге – з радості, що пропустив. Але існує третій шлях і він про інше: не ігнорувати зміни, а навчитися жити в процесі переходу. Ми називаємо це грамотностями переходу (англ. Literacies of Transition), тобто здатністю навігувати в невизначеності, не закриваючи її передчасно (Lushyn & Sukhenko, 2026). Звісно це складно, бо для мозку невизначеність є викликом, від неї він намагається звільнитися якомога швидше і ніби кричить: «Вирішуй! Закривай! Рухайся далі!». Утім складні рішення, творчість, глибокі зміни потребують часу в «не знаю», толерування невизначеності (Лушин & Сухенко, 2025). Ба більше: невизначеність не обовʼязково толерувати – нею можна скористатися.
ШІ не переживає невизначеність як загрозу
Нам це складно. ШІ ні: він не має еволюційного спадку, що змушує мінімізувати невизначеність, тож здатен утримувати кілька версій одразу й працювати з парадоксами без внутрішнього конфлікту. У спільній роботі людина привносить тілесний досвід, інтуїцію, емпатію й смислотворення, а ШІ – здатність утримувати складність і залишатися в невизначеності без виснаження. Водночас він може замаскувати невизначеність упевненою, але хибною відповіддю, тож смисл, вибір і наслідки лишаються за людиною. Роль ШІ – утримувати перехідний стан відкритим достатньо довго, поки в людині народжується нова конфігурація мислення і дії.
Найцікавіше в ШІ не гарантії та можливості, які він дає, а перспективи, що відкриває.
Олег, через семестр.
– Спецкурс так і не запустив. Пів року просто вів свою «Психологію розвитку». Змінив одне: есе, які готують студенти, ми тепер читаємо вголос на парі. Ті, що писав ШІ, видно одразу і мені, і їм. Одна студентка після такого читання переписала своє від руки. Сказала: «Бо там було не про мене».
– Ви перестали наздоганяти ШІ. А вона перестала ним писати.
– Виходить, так. І список я більше не оновлюю. А спецкурс… здається, він проростає по-іншому.
Фраза, яку приписують Маску про 2027 рік, влучила «в нерв» не тому, що вона про дедлайн. Вона позначила точку нового відліку: ким ви хоче стати у новому світі, чий ритм тримаєте в шалених перегонах?
Не піднімай ногу, поки не помітив, що біжиш…
Література
- Лушин, П. В., & Сухенко, Я. В. (Ред.). (2021). REHI-світ: особистісно-професійний розвиток і психологічна допомога майбутніх психологів. Полтава: Мирон І. А. 176 с. (Серія «Жива книга»; Т. 6). https://lib.iitta.gov.ua/id/eprint/746692/1/REHI_world_2021.pdf
- Лушин, П. В., & Сухенко, Я. В. (2025). ECPF: Екологічна психологічна фасилітація у практиці психологічної, педагогічної допомоги зі штучним інтелектом: Навчальний посібник. Teadmus OÜ. https://doi.org/10.6084/m9.figshare.30670676
- Burkeman, O. (2021). Four thousand weeks: Time management for mortals. Farrar, Straus and Giroux.
- Chou, H.-T. G., & Edge, N. (2012). “They are happier and having better lives than I am”: The impact of using Facebook on perceptions of others’ lives. Cyberpsychology, Behavior, and Social Networking, 15(2), 117–121. https://doi.org/10.1089/cyber.2011.0324
- Dash, A. (2012, July 19). JOMO! Anil Dash. https://anildash.com/2012/07/19/jomo/
- Festinger, L. (1954). A theory of social comparison processes. Human Relations, 7(2), 117–140. https://doi.org/10.1177/001872675400700202
- Lushyn, P. V., & Sukhenko, Y. V. (2026). Beyond Recognition: Cognitive Interface Shifts in the Age of Artificial Intelligence. Inquiry: Critical Thinking Across the Disciplines. https://doi.org/10.5840/inquiryct202641341
- Méndez-Suárez, M., Ćukušić, M., & Ninčević-Pašalić, I. (2026). AI FoMO (fear of missing out) in the workplace. Technology in Society, 84, 103052. https://doi.org/10.1016/j.techsoc.2025.103052
- Przybylski, A. K., Murayama, K., DeHaan, C. R., & Gladwell, V. (2013). Motivational, emotional, and behavioral correlates of fear of missing out. Computers in Human Behavior, 29(4), 1841–1848. https://doi.org/10.1016/j.chb.2013.02.014
Ілюстрована глава 2 – в Instagram, глава 3 «Мерехтлива ідентичність» – незабаром у блозі на сайті.
Для цитування: Лушин, П., & Сухенко, Я. (2026). Не зламане – у переході: онлайн-видання. https://ecpf.com.ua/blog/
© Усі права застережено. П. В. Лушин, Я. В. Сухенко, 2026.
© Екологічна психологічна фасилітація, ECPF®