Майстер-клас 14.02.2026
Спікер: Павло Лушин, д. психол. н., професор
Модераторка: Яна Сухенко, к. психол. н., доцентка
Назвали це одним словом – «травма» – і все: мовляв, приберемо «травму», і буде вам щастя…
А як щодо зв’язку з попереднім досвідом, стосунками, відчуттям теперішнього і образом майбутнього? Людина ж не машина: замінили карбюратор – і вона знову «як новенька».
Ми знаємо про травму багато. І всі ми в одному “човні”.
🔹Хтось під прямим обстрілом – і тіло вирішує за тебе, як вижити.
🔹Хтось в еміграції – і розривається між двома життями, яких немає.
🔹Хтось «у безпеці» – але земля під ногами давно “пливе”.
Спільне одне: майбутнє перестало тримати теперішнє. І в цьому моменті класична психологія часто буксує…
Міст від себе і до себе…
Травма – це не тільки біль чи «погані спогади». Іноді це момент, коли попередній досвід більше не працює як двигун руху, а новий ще не став опорою. Ми опиняємось “між територіями”: наче треба жити далі – але як, якщо колишні способи вже не тягнуть?
На майстер-класі ми працювали з простою метафорою: перехід – це міст, який будується під час руху. Спочатку з’являються “будівельні матеріали” – крихітні ресурси, люди, ритуали, навіть тривога як сигнал. Потім – початок будівництва. Потім – перші кроки по ще недобудованому мосту. І поступово відкривається нова територія та нові перспективи.
Як це було
Планували 1,5 години – а залишилися майже на три.
Онлайн 200 людей
П’ятниця, 14 лютого. День закоханих.
Війна, тривоги, побутовий хаос, брак світла – і водночас люди знайшли можливість бути разом. На одній хвилі.
Було два запити – дуже “звичайні” людські болі: втрата себе і стосунки. Як у мирні часи. Без ярликів – про те, що болить. А глибина болю і глибина руху завжди непередбачувана.
Ми знову торкнулися простого й складного водночас: згадати про себе, щоб знайти шлях до іншого; відштовхнутися від іншого – щоб наблизитися до себе.
Унікальні люди. Унікальні історії. Унікальна робота Майстра.
І дуже дивне, майже фізичне відчуття спорідненості й тепла – з людьми, з якими уперше в спільному просторі.
Відгуки, які хочеться зберегти:
🔹«Глибоко і багатошарово»
🔹«Дуже суттєва динаміка при досить плавному процесі»
🔹«Складно. В мене також подібне»
🔹 «Величезні особисті інсайти щодо ситуації, яка не вирішувалась 10 років – а сьогодні стало зрозуміло»
🔹 «Я йшла без очікувань – а в процесі відключилась. Відчувається дуже потужно»
🔹 «Дякую, що пустили за куліси»
Завершили красиво й просто: “живемо далі”.
❤️ Дякуємо кожному й кожній, хто був(ла) з нами – за присутність, сміливість і довіру…