- Ми ставимося до оточуючого нас простору не краще, ніж до себе.
- Неможливо зробити людей здоровішими раніше, ніж навчимося ставитися до себе з турботою та любов’ю.
- Подолати власні сенси неможливо, їх можна розвинути, інтегрувати в нові: важливо поважати свої, а отже і чужі підстави, причини і підґрунтя, якими б вони не були.
- Суть екологічної (профіцитарної) позиції психолога полягає в переконанні, що клієнт має значно більше можливостей реагування на ситуацію, ніж сам усвідомлює, тому він залучає психолога, щоб відобразити свою адекватність конкретній значущій ситуації.
- Екологічною є така дія, яка має не лише індивідуальний, а й соціальний ефект – як стосовно екосистеми “психолог-клієнт”, так і в ширшому контексті аж до трансформації значущої групи/суспільства.
- Якщо структура розвитку – теза-антитеза-синтез, то екологічна дія може містити цілу палітру як умовно негативних, так і умовно позитивних станів.
- Якщо психолог бачить в розповіді клієнта готовий шлях, який веде до знайомого рішення/результату, – ця дорога, швидше за все, існує тільки в голові самого психолога, зручна йому, але не обов’язково має відношення до проблеми клієнта.
- За екологічність впливу психолог і клієнт відповідають як елементи єдиної психологічної екосистеми, котрі проявляють себе в актах узгодженості, взаєморозуміння і сприяння.
- Взаємодія психолога і клієнта – нелінійний і ймовірнісний процес, що розгортається в ситуації невизначеності. Важливо бути готовим до будь-якого повороту подій, бути толерантним до невизначеності.
- Провідним критерієм екологічності є підтримка взаємодії “психолог-клієнт” в стані динаміки, самоорганізації та саморозвитку: застійні процеси змінюються зрушеннями в свідомості та діях як клієнта, так і психолога. Є важливим поява в роботі відчуття перспективи.
- Психолог, не проявляючи чи приховуючи своє ставлення до клієнта, як правило, породжує у нього відчуття маніпуляції. Це знижує якість “робочого союзу”, а отже рівень психотерапевтичної взаємодії.
- Наростання моментів опору клієнта чи незадоволеності психологом своєю роботою може свідчити про появу нових можливостей. В такому разі відмова від прямого керування ситуацією, перехід на недирективне, колективне (“клієнт-проблема-психолог”) управління ситуацією допомагає справитися з труднощами.
- Цілеспрямована конфронтація у взаємодії між психологом і клієнтом доречна на просунутих етапах – після встановлення “робочого союзу”. Екологічною може бути так звана “позитивна конфронтація”, в процесі якої виражається сумнів щодо обмеженості ресурсів клієнта або ресурсів спільної роботи психолога і клієнта (“Ви хочете сказати, що у Вас/нас це не вийде?”).
Якщо ці положення викликають у Вас роздратування, нерозуміння, є сенс поставитися до своїх переживань з увагою – екологічно.